У 1941 році вона закінчила 10 класів. Пригадує, що відсвяткували випускний вечір, а за тиждень почалася війна… Восени 1941 року рядовий Анфіса Козловська була спрямована для проходження служби в складі зенітного артилерійського розрахунку на бронепоїзд. Завданням зенітниці Анфіси Козловської та інших бійців розрахунку було управління вогнем за допомогою ПУАЗО-2 (прилад управління артилерійським зенітним вогнем). Кожен виконував свою функцію – розраховували висоту, швидкість, кут піднесення тощо…

 Під час служби на бронепоїзді було чимало ризикованих випадків, коли лише випадковість  і доля рятували життя бійцям та Анфісі Олександрівні: «Одного разу, неподалік розірвалася авіабомба. Нас засипало землею…Мене відкопав один із бійців (до речі – майбутній мій чоловік). Якщо б він не поквапився – я б задихнулися»…

До Києва її частина потрапила відразу з його визволенням. Прикривали територію мікрорайону ДВРЗ: «Нашим завданням, було охороняти від атак із повітря мости, залізничну станцію, ешелони тощо… Охороняли й інші об’єкти». Із часом єфрейтор Анфіса Козловська, як фахівець із розрахування системи загороджувального зенітного вогню, була переведена до штабу батареї… Демобілізувалась у званні сержанта.

За інформацією Ганни Крець та Олени Стогній.