Учні 4-Б класу спеціалізованої школи І ступеня № 327 з поглибленим вивченням іноземних мов прийшли до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації привітати зі святами голову Дніпровського району Петра Онофрійчука. Cьогодні, 13 січня, напередодні Старого Нового року (свята Василя) відзначають свято Маланки, або Щедрий вечір. «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!» - дітки у яскравих костюмах: за українськими традиціями були присутні дійові особи свята Маланки,  заспівали традиційних щедрівок та колядок.

 Довідково.

13 січня українці святкують Щедрий вечір або ж, як його ще називають у народі, - свято Маланки. Поміж тим готуються вдруге зустрічати Новий рік (свято Василя), який, за старим стилем, настане 14 січня.

Назва свята Маланки походить від святої Меланії, день якої припадає на 13 січня. Зазвичай маланкування розпочинається з появою першої зорі. Маланка зі свитою не оминає жодної хати. Біля кожної співає щедрівку, вітає господарів з Новим роком та бажає їм усіляких гараздів. Загалом, обрядові дії Щедрого вечора присвячувалися сонцю, а Коляда, яка тривала 12 днів (07–19 січня) була цілісною обрядовою системою й іменувалася Святом народження сонця.

На відміну від Святого вечора (6 січня), під час Щедрої вечері (13 січня) накривають багатий стіл, де переважають м’ясні страви, і що більше – то краще. Адже це своєрідний символ багатства та добробуту в родині на весь наступний рік. Вдруге готували й кутю. На Щедрий вечір був звичай, коли батько ховався за столом, заставленим усілякими наїдками, а діти вдавали, що не бачать його за пирогами. Господар ще й приказував: “Аби й надалі ви мене так не бачили”. Ці слова були наче заклинанням на багатий урожай, добро і благополуччя.

Після вечері по хатах “водили козу”. Козою був парубок у вивернутому вовною догори кожусі, роги робили з рогатини. Головними персонажами класичної Маланки є Дід і Баба, Молодий та Молода, вінчальні Батько й Матка, Ведмідь, Смерть, Дідько (Чорт), Коваль, Гуцул, Циган і Циганка, Турок, Пан та Пані, Жид і Солдат (москаль), Кіт. Найбільше веселять народ Чорти: кидають перехожих у сніг, лякають дітей, жартують з дівчат.

Чимало різноманітних народних звичаїв та обрядів пов’язано із святом Василя – Нового року (14 січня). З самого ранку, ще вдосвіта, набравши в кишені або рукавички зерна, хлопчики вирушають посівати. Народна традиція велить посівати спочатку в рідній оселі, а вже потім іти до хрещених батьків, сусідів і родичів. Найчастіше посівають пшеницею, можна посівати житом, ячменем, вівсом. Не посівають горохом та гречкою. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком: “На здоров’я, на щастя, на Новий рік, щоб усе родило краще, ніж торік, – жито, пшениця, усяка пашниця… Дай, Боже!”. Господарі завжди раді таким гостям, бо вважається, що коли на Новий рік першим до хати увійде хлопець, та ще й засіє, то в домі весь рік пануватиме добробут, щастя й радість.

Бажаємо всім здоров’я, достатку, добробуту і миру! Гарних свят!

Підготовлено відділом з питань інформаційної політики