КМДА Київська міська державна адміністрація


24 липня 2017

«Йому було 18 років, але мало хто проживе своє життя так гідно навіть з десятої спроби…»

«Йому було 18 років, але мало хто проживе своє життя так гідно навіть з десятої спроби…»

24 липня у Дніпровському районі відкрито меморіальну дошку загиблому воїну-добровольцю Георгію Тороповському (позивний – «Hunter»). Пам’ятна дошка встановлена за підтримки депутатів Київради Андрія Страннікова та Віталія Рослякова на будинку 49/5 по вулиці, що носить ім’я 18-річного героя.

У відкритті взяла участь мама хлопця – Тетяна Тороповська, його рідні та близькі, бойові побратими, знайомі, волонтери, представники громадських об’єднань учасників АТО і просто небайдужі кияни. Вшанувати пам’ять воїна прийшли й представники влади – Міністр молоді та спорту Ігор Жданов та заступник голови Дніпровської райдержадміністрації Алла Загородня.

Ведуча розповіла про біографічні факти та історію життя  Георгія Тороповського, які надзвичайно вразили присутніх. Адже за своє коротке життя він встиг зробити те, що не завжди можна зробити за ціле життя… «Йому було 18 років, але мало хто проживе своє життя так гідно навіть з десятої спроби…» Він наймолодший серед загиблих добровольців, адже приховавши свій вік пішов на фронт іще у 17 років... Він активний учасник Революції Гідності, а з квітня 2014 року – бойових дій на Сході України. У складі добровольчого батальйону «Кривбас» Георгій пройшов найгарячіші точки на Донбасі (Савур-Могила, Іловайськ)…але загинув від ворожих рук на мирній території – повертаючись на передову був вбитий у поїзді Київ-Дніпропетровськ...17 вересня 2014 року.  За нього сепаратистами була призначена винагорода. На сайті сепаратистів "Трибунал" Тороповський Георгій відмічений як "Каратель. Ликвидирован".

ПРОТЕ ВІН НЕ ЛІКВІДОВАНИЙ У НАШИХ СЕРЦЯХ І В НАШІЙ ПАМ’ЯТІ, у назві вулиці, де ми з вами живемо, ВІН ЖИТИМЕ ВІЧНО!!!! Hunter, ти можеш  пишатися нами з небес!»

«Є люди, в очах і серцях яких завжди палає вогонь, люди, які вміють вдихати повітря життя на повні груди, – таким був і Георгій Тороповський, якого, на жаль, більше немає з нами, якого забрала війна.»

У Георгія залишилася мама Тетяна. "Велика шана матері, яка виховала такого сина, ми вклоняємося перед Вами - Ви мати героя і це почесне звання" - зазначила Алла Загородня.

 

На світі, мабуть, немає страшнішого випробування для матері, аніж втратити власну дитину, це ж бо майже те саме, що втратити себе, втратити сенс життя. Що далі? Як взяти себе в руки? Як змиритися з жахливим болем, що і не думає вщухати? Напевне, відповіді на ці запитання знайти неможливо – у кожного свої рани, свій біль. Але Тетяна Тороповська не з чуток знає, що значить втратити єдиного сина, але все ж знайти в собі сили і жити далі – жити, а не існувати.

«Коли Жори не стало, одна моя дуже хороша знайома сказала мені слова, які я запам’ятала на все життя: «Діти – це не наша власність, це власність Бога. Це потрібно зрозуміти! Бог дав – Бог забрав собі. Але ти повинна дякувати Богу за те, що він познайомив тебе з Жорою, подарував тобі сина». Неможливо передати, наскільки значущими для мене були ці слова в той момент, навіть цілющими в якійсь мірі. Прийшло розуміння, що нічого змінити вже не можна, сталося те, що сталося, – цей факт треба прийняти, жити з цим далі.

І ось в пам’ять про Жору на світ з’явилися дві крихітки – Герман і Єлизавета, два сонечка, які наповнили моє життя сенсом, привнесли в нього яскраві барви. Я завжди казала, що діти – це творчість, а материнство – це покликання. І, народивши двійню янголяток, я не змінила свою думку.

Звісно, я не забула про втрату сина та й наврядчи колись забуду – ця рана і цей біль назавжди залишаться в моєму серці. Однак, спостерігаючи за тим, як мирно сплять Герман і Єлизавета, як вони мило позіхають, як дивляться на мене своїми великими оченятками, моя душа наповнюється безмежним щастям.

І як би боляче вам не було, потрібно шукати сили, брати себе в руки, боротися і… жити далі. З гордістю нести пам’ять про своїх Героїв. І молитися…

Це, напевне, найкращий спосіб вшанувати пам’ять тих, хто пожертвував власним життям заради майбутнього цілого народу, заради нашого з вами майбутнього.»

Коротка біографія героя

Інформація про нагороди і відзнаки

Довідково. Вулиця Георгія Тороповського (колишня назва - Івана Дубового) з’явилася У Дніпровському районі відповідно до розпорядження Київського міського голови від 19.02.2016 № 125/1 «Про перейменування бульвару, вулиць, площі та провулків у місті Києві». 

Підготовлено відділом з питань інформаційної політики з використанням матеріалів Інтернет-ресурсів



При використанні матеріалів посилання на КМДА обов'язкове.