Девіз цього дня: «За річку, воду і життя»

14 березня - День дій проти гребель, на захист річок, води і життя, які є головним чинником спустошення і втрати біорізноманіття. 14 березня 1997 року в Бразилії відбулась Перша міжнародна конференція проти будівель великих гребель. Вона закликала встановити мораторій на будівництво великих гребель, доки не буде запроваджено міжнародну незалежну експертизу проектів їх зведення, а також компенсацію збитків людям і природі. З того часу все людство стоїть на охороні водних ресурсів планети.

Всім відомо, що Київ славиться озерами і ставками, яких у місті не десятки, а сотні. Правду кажучи, київські водойми просто не можливо перелічити. Деякі з них досить великі і сягають кілометрової довжини. Є й такі, що мають площу лише кілька квадратних метрів. Значною мірою саме завдячуючи річкам і водоймам столицю України вважають одним із найкращих міст світу. Розглянемо деякі найбільші водні об’єкти Дніпровського району. 

Чорторий, інша назва Десенка — річка, що омиває Труханів острів зі сходу. Починається від устя Десни і вливається у Дніпро біля Дарницького мосту. Нижня частина Чорторою від мосту Метро називається Русанівською затокою. Береги Чорторию є популярною зоною відпочинку. Довжина Десенки – 12,3 км., у тому числі в межах Дніпровського району – 5,2 км. Площа сточища — 68 км². Ширина долини — 1 км. Найширше русла — 100 м. У поймі багато озер загальною площею 1,5 км², є  також болота.1103 року у Чорторою відбувся Долобський збір руських князів. У минулому після впливу у Дніпро Десни, Дніпро ділився на рукави: Чорторий на сході і Старик на заході. У 1850-их роках у істоку Чорторою спорудили запруду, що була ушкоджена повенню 1877 і остаточно розмита 1882 року. 1884 року була закріплена течія для збереження від розмиття Труханова острова. Прибережна територія Десенки з боку о.Труханов, в його центральній частині, відноситься до зони з найвищою ландшафтною оцінкою.

На території Дніпровського району знаходиться 38 озер. Більшість цих озер навіть не мають назви, це здебільшого озера на Трухановому острові та на Дарницькому і Північно-Дарницькому меліоративних каналах. Найбільші озера району це  Бабине, Райдуга, Русанівське, Лісове, Тельбін.

Оз. Бабине розташовано на території Труханового острова і таким чином, знаходиться в заплаві р. Дніпро. Можливо свою назву озеро отримало ще в період заселення острову робочими людьми, коли в кінці ХІХ століття тут побудували майстерні Дніпровського пароплавства. До війни острів перетинало 12 вулиць, і озеро служило не стільки місцем для купання, скільки для господарських потреб (прання, полоскання, загонів для гусей). А цими справами завжди займались жінки.

В роки з високим рівнем води, під час весняної повені, озеро з'єднується з Дніпром і на його акваторії відбувається нерест риб, які мігрували з ріки. Після завершення повеневого періоду молодь цих риб лишається у водоймі, внаслідок чого видовий склад іхтіофауни збагачується за рахунок тих видів, які мешкають в р. Дніпро.

Довжина озера Райдуга біля 3 км, ширина – до 600 м, площа поверхні -2 км². Знаходиться на території Воскресенкької Слобідки, між Райдужним масивом та Садово-дачними ділянками «Русанівські сади». Зі східної частини озера знаходиться вулиці Райдужна, із західної – шляхи Північного залізничного півкільця. Навколо озера створено паркову зону відпочинку, у північній частині озера через нього перекинуто парковий місток.

Озеро Лісове розташоване в урочищі Пляхова у лісі змішаного типу. Долина озера витягнута із сходу на захід на 0.5 км шириною біля 100м. Струмок Пляховий втікає в озеро зі сходу та витікає в західній його частині. Дно озера замулене, береги з пляжами, використовуються як зона відпочинку з облаштованою човновою станцією.

В геоморфологічному відношенні озеро знаходиться у заплаві струмка, живлення його відбувається за рахунок атмосферних і підземних вод. За результатами досліджень ДРГП “Північгеологія” по хімічному складу вода в озері гідрокарбонатно-сульфатно-хлоридна. Рівень забруднення води можна характеризувати як помірний, основний спектр забруднення складають органічні речовини, в значеннях вище ГДК фіксуються тільки окислюваність (до 1.7 ГДК), феноли (до 5 ГДК), нафтопродукти (до 2 ГДК). Всі інші показники забруднення знаходяться в межах допустимих значень (крім аміаку влітку - до 3 ГДК) і є характерними для водойм, які знаходяться в межах міста.

В цілому озеро Лісове знаходиться під постійним впливом помірного техногенного навантаження з посиленням влітку, вода озера має здатність до самоочищення в холодний період року, основне забруднення обумовлене господарсько-побутовою діяльністю.

Водойми правобережжя Києва (на відміну від лівобережжя) мають інше походження. Яружно-балковий тип рельєфу зумовив можливість існування сучасних водойм, головним чином, приурочених до ложа колишніх річкових або струмкових долин. Більшість таких водойм - це озера і ставки, утворені внаслідок природного чи штучного загачування струмкових долин. Деяка частина водойм і зараз зберегла природну проточність, інколи ланцюжки таких ставків з'єднані струмками.

Оз. Тельбін – одне з найбільших озер у Києві. Його площа -1,8 км². Озеро в кінці позаминулого століття у своїй північній частині закінчувалось далеко на Русанівці, зараз від Тельбіна залишилось лише 40% його минулої акваторії. Те, що ми називаємо Річкою Дарниця, і є залишки Тельбіна. У 1870 році під час будівництва Київо-Курської залізничної дороги посередині водойми було прокладено насип і з тих пір з’явилось озеро Нижній Тельбін. До того, як у 1970-ті роки був збудований жилмасив Березняки, під час весняної повені озеро з'єднувалось з Дніпром.

Відповідно до однієї з версій, озеро отримало свою назву із-за того, що у ньому часто плавали внутрішні органи забитих тварин – тельбухи, які скидались до озера з місцевої скотобійні. За озером знаходилась невелика, лише на 5 хатинок, слобідка-хутор Зательбін Тельлбін Березняк, яка і дала назву масиву. На даний час в Тельбині водяться окуні, плотва, прилітають дикі качки. Максимальна глибина озера – 7м.

Сучасний склад іхтіофауни, що населяє ці водойми в наших уловах представлений 17 видами риб, які належать до 7 родин та 16 родів (окунь, плітка та червонопірка).

Підготовлено у відділі з питань інформаційної політики за інформацією відділу екології.