Освітня безбар’єрність – якісна освіта незалежно від віку, стану здоров’я та місця проживання, це – рівні можливості та вільний доступ до освіти, зокрема освіти протягом життя, а також здобуття іншої професії, підвищення кваліфікації та опанування додаткових компетентностей.

Реалізація освітньої безбар’єрності передбачає такі стратегічні цілі:

можливість дорослих, молоді та дітей використовувати всі види та форми освіти; задоволення особливих освітніх потреб всіх учасників освітнього процесу; створення інклюзивного освітнього середовища.
Освіта має бути якісною та доступною для кожного, тому формується інклюзивне освітнє середовище у закладах освіти, розробляються нові освітні програми, вчителі підвищують рівень педагогічної майстерності тощо.

Освітнє середовище не сприяє розвитку інклюзії, а навпаки, часто створює бар’єри для учасників освітнього процесу.

Незадовільна інфраструктура більшості закладів освіти та обслуговуючих елементів (центри дозвілля, ігрові майданчики, гуртожитки, бібліотеки, архіви та актові зали).

Досягнення стратегічних цілей дасть змогу досягти освітньої безбар’єрності в країні завдяки тому, що:

збільшено кількість охоплених осіб похилого віку освітніми програмами університетів третього віку;
збільшено частку дитячих садочків в громадах, що задовольнили особливі потреби і забезпечили привітне та доступне середовище освітнього процесу і приймають дітей з інвалідністю і особливими освітніми потребами;
всі інклюзивно-ресурсні центри в громадах відповідають нормативним вимогам;
інклюзивно-ресурсні центри мають достатньо фахівців для надання освітніх послуг;
надавачі освітніх послуг (вчителі, викладачі, тренери, вихователі, асистенти вчителів, майстри виробничого навчання) володіють навичками і спроможні надавати послуги відповідно до потреб здобувачів;
система раннього втручання впроваджена на рівні громад;
запроваджено в Україні та інтегровано в систему освіти Міжнародну класифікацію функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я.