Герой небесної сотні Віктор Швець: «Ми не можемо сидіти дома, коли вмирають діти»

В спеціалізованій школі№98 з поглибленим вивченням англійської мови урочисто відкрили меморіальну дошку герою небесної сотні Віктору Швецю. На заході були присутні заступник голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Алла Загородня, дружина героя Тамара Швець, начальник управління освіти Дніпровського району Наталія Іваніна, військовий комісар Дніпровського районного військового комісаріату Олег Орел, голова Ради ветеранів другої світової війни Поліна Земляна, президент федерації з академічного веслування м.Києва Антон Продан, однокласники, друзі.

Віктор Швець закінчив в 1973 році середню школу №98, був  підводником, старшим  мічманом,  служив  у  Мурманську на  атомному  підводному човні Північного  флоту  СРСР.  Потім працював  у  Київському  вищому військово-­політичному училищі. Семиразовий  чемпіон ­збройних сил Радянського  Союзу з  академічної  греблі.

Заступник голови Дніпровської райдержадміністрації Алла Загородня наголосила, що такими людьми пишається Україна, та діти мають шанувати та не забувати героїчних вчинків випускників своєї школи. «Слова нашого гімну саме про таких людей. Вічна пам’ять героям, а діти будуть рівнятися на таких людей з великої літери», - підкреслила вона.

Дружина героя Тамара Швець подарувала шкільному музею родинні фотографії, пам’ятні монети присвячені Небесній сотні, ексклюзивне видання книги «Майдан».

 Довідково:

Віктор  Миколайович  вийшов  з дому  близько  16-­ї  години.  Маршруткою доїхав до міста. Через деякий час зв’язок пропав, але об 11­-й годині вечора він сам подзвонив дружині.

Дружина  не  знаходила  собі  місця, не  відривалася  від  телевізора,  де  події з Майдану транслювалися в прямому ефірі. О 4-­й ранку телефон задзвонив  знову.  Незнайомий  голос  сказав: «Ваш чоловік мертвий».

Обставини загибелі Віктора Миколайовича  досі  до  кінця  не  з’ясовані. Його було поранено на Інститутській близько  11-­ї  вечора.  Смерть  зафіксував  лікар  швидкої  о  0:30  19  лютого.  Що  відбувалося  протягом  цього часу  —  невідомо,  але  міліція  стверджує,  що  чоловік  помер  майже  одразу після того, як його завантажили у швидку.

Слідство офіційно підтвердило наявність  двох  поранень  від  дев’ятиміліметрових  куль,  якими  заряджають помпові  рушниці.  В  той  же  час  свідки говорять про 5—7 поранень, вірогідно, від снайперських куль також.

Віктор  Швець  був  підводником, старшим  мічманом,  служив  у  Мурманську  на  атомному  підводному човні  Північного  флоту  СРСР. Потім працював  у  Київському  вищому  військов-о­політичному училищі, що зна­ ходилося  у  приміщенні  нинішньої Києво-Могилянської академії.

Семиразовий  чемпіон  Військов-о­збройних  сил  Радянського  Союзу з академічної  греблі,  він  достроково пішов на пенсію після трагедії, що сталася двадцять два роки тому з сином. Невдало  пірнувши,  хлопець,  якому тоді було 16 років, зламав шийні хребці  і  назавжди  втратив  можливість рухатися. Батько доглядав за ним, як за  малою  дитиною,  всі  тринадцять  з половиною років прожиті Ігорем після травми. Буденний героїзм, який не впадає в очі і вимагає безмежної сили духу і терпіння.

Віктора Шевця, героя Небесної сотні, поховали у Гатному 21 лютого. 

Нагороди:

• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності
• Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)

Підготовленно відділом з питань внутрішньої політики та зв'язків з громадскістю