16 причин надавати перевагу офіційним пляжам

Так звані «дикі пляжі» – це, як правило, піщані береги водойм, які самовільно та стихійно використовуються людьми в якості місць для відпочинку.

Офіційні муніципальні пляжі – визначені місцевими органами влади рекреаційні зони з можливістю купання, які відповідають вимогам законодавства щодо безпеки та благоустрою. Лише заздалегідь підготовлена для організованого відпочинку людей локація може вважатися пляжем, який можна відвідувати так само, як, наприклад, басейн.

Важливою складовою безпечної та культурної рекреації біля води є розуміння населенням того, що пляж об’єктивно не можна облаштувати будь-де по всій береговій лінії. Поняття «офіційний пляж» не тотожне поняттю «піщаний берег»! Кожен пляж є самостійним рекреаційним комплексом, що облаштований інфраструктурою, необхідною для безпечного і комфортного відпочинку населення біля води.

КП «Плесо» утримує та розвиває мережу муніципальних пляжів Києва як громадського простору з високим рівнем безпеки, благоустрою та муніципального сервісу, що надається громадянам за сплачені ними податки.

• Вище за течією відносно пляжу не повинно бути джерел скидів у воду забруднюючих речовин, які можуть погіршити якість води настільки, що купання там в принципі буде не рекомендованим.
• Безпечний рельєф дна: дно акваторії має бути рівне, щільне, з пологим спуском без уступів та різких перепадів глибини, вільне від баговиння та водоростей. При необхідності проводиться інженерна підготовка. Якщо спуск дуже крутий, пляж не може вважатися безпечним. Окрім того, на такій локації не вийде розставити на достатній відстані від берега обмежувальні буї, за які плавцям заборонено запливати.
• Глибина в зоні водного об’єкта, що прилягає до пляжу і відведена для купання, має бути в межах 1,5 — 1,75 м.
• Ширина смуги зони водного об’єкта, відведеної для купання, не повинна перевищувати 50 м від берега.
• Пляжі розташовуються осторонь гідротехнічних споруд.
• Швидкість течії не повинна перевищувати 0,5 м/с.
• В акваторії пляжу не має бути місць нересту і нагулу риби.
• В межах територій пляжів неприпустимо влаштовувати стоянки суден.

1. Купання на «дикому» пляжі – на власний ризик. На офіційному пляжі за безпекою стежать лайфгарди, які чергують на укомплектованих за міжнародними стандартами рятувальних постах і приділяють особливу увагу превентивним заходам для запобігання нещасним випадкам. Сама філософія роботи лайфгардів ґрунтується не на порятунку, а на вжитті усіх заходів для недопущення критичних ситуацій. Показником якості роботи лайфгардів є не кількість врятованих, а те, скільком надзвичайним ситуаціям вдалося запобігти. Головне гасло лайфгардів: «Найкращий лайфгард – сухий лайфгард». Відвідувачі офіційного пляжу, які перебувають у зоні відповідальності рятувального поста, знаходяться під безперервним та уважним наглядом лайфгардів. Тому на офіційних пляжах «критичних плавців» рятують лайфгарди. Досвідчений лайфгард навіть за характером рухів плавця у воді може визначити, коли такий плавець потребує допомоги. На «диких» пляжах, як правило, водолази дістають вже тіла потопельників. Тому чим більше людей купатиметься під наглядом лайфгардів, тим менше буде виїздів водолазних бригад.
2. Лікарі та фельдшери чергують у медпунктах, які обов’язково повинні бути на муніципальному пляжі.
3. На «диких» пляжах відсутні облаштовані під’їзди для «Швидкої медичної допомоги».
4. На офіційному пляжі повинні бути засоби оповіщення (гучномовці) для доведення до відома громадян необхідної інформації, оголошення роз’яснень та усних зауважень порушникам громадського порядку, а також для нагадування відвідувачам пляжу правил безпечної поведінки на воді.
5. Дно акваторії офіційних пляжів перед купальним сезоном обстежується і очищується водолазами від травмонебезпечних предметів. Дно «диких» пляжів – не перевіряється.
6. Приблизно у 10% випадків рятувати плавців доводиться через те, що вони заплутались у водоростях і не можуть самостійно виплисти. Про це свідчить статистика Kyiv Lifeguard Service КП «Плесо». Тому для безпеки та комфорту відпочивальників акваторії офіційних пляжів очищують від водоростей за допомогою спеціального плаваючого комбайну. Скошування водної рослинності виконується планово навесні (під час підготовки пляжів до відкриття) і періодично протягом літнього сезону.
7. На офіційних пляжах встановлено в достатній кількості сміттєві урни та контейнери. Території офіційних пляжів постійно утримуються в належному санітарному стані (щоденне прибирання відходів і сміття, щосезонні дератизаційні, протималярійні та протикліщові заходи відповідно до вимог законодавства про захист населення від інфекційних хвороб).
8. Пісок на офіційних пляжах очищується за допомогою пляжеприбиральних машин та підлягає лабораторному контролю на відповідність санітарним вимогам (проводиться бактеріологічний, хімічний і гельмінтологічний аналіз). Пісок, який завозиться з офіційних родовищ та підсипається на пляж, додатково проходить попередній радіологічний контроль та отримує паспорт радіаційної якості. Пісок «диких» пляжів може містити бите скло, гострі іржаві риболовні гачки, голки від шприців тощо і мати низьку санітарну якість.
9. Офіційні пляжі щороку перед їх відкриттям отримують санітарні паспорти готовності.
10.  На офіційних пляжах обов’язковим є постійний (не рідше ніж два рази на місяць) лабораторний контроль якості води з інформуванням населення про результати мікробіологічного і санітарно-хімічного аналізу проб води. Якщо якість води не відповідає санітарним нормам, встановлюється тимчасова заборона купання. Окрім того, на офіційних пляжах лайфгарди стежать за тим, аби громадяни не купали домашніх тварин, оскільки вони можуть бути розповсюджувачами небезпечних для здоров’я та життя людей гельмінтів і збудників інфекційних хвороб. На «диких» пляжах такий контроль відсутній.
11.  Інформація про поточні статуси пляжів публікується протягом сезону на офіційному веб-сайті КП «Плесо» та доводиться до відома громадян безпосередньо на пляжах шляхом вивішування прапорів. Зелений прапор – купання без обмежень. Жовтий прапор – купатися не рекомендовано. Червоний прапор – не купатися. Вивішування червоного прапора фактично означає тимчасове закриття пляжу для купання, до якого можуть вдатися через погіршення якості води, надзвичайну ситуацію, виявлення на дні водойми травмонебезпечного предмета або перед значним ускладненням погодних умов (штормове попередження).
12.  На офіційних пляжах є громадські вбиральні. На «диких» пляжах туалетом слугують кущі або, власне, сам водний об’єкт, що точно не поліпшує санітарну якість води.
13.  Кабінки для переодягання, фонтанчики з питною водою, душові установки, навіси від сонця, лави для сидіння, обладнання для паркування велосипедів – обов’язкові елементи пляжної інфраструктури.
14.  На маломірних/малих суднах забороняється заходити в акваторії, відведені для купання, адже це створює загрозу здоров’ю та життю плавців. У випадку наближення моторних суден до акваторії пляжу, лайфгарди обов’язково зупиняють його та проводять із судноводіями роз’яснювальну роботу. А у разі злісного порушення – негайно передають до річкової поліції інформацію про номер судна та характер порушення правил судноплавства.
15.  На офіційному пляжі мають бути створені умови для обслуговування та відпочинку громадян з інвалідністю. Персонал пляжу повинен пройти спеціальне навчання аби бути готовим забезпечити супровід людей з особливими потребами.
16.  Вхід на муніципальні пляжі є абсолютно вільним. Відповідно до статті 47 Водного кодексу України купання є реалізацією громадянами так званого «загального водокористування», яке здійснюється безкоштовно. Окрім того, щорічна підготовка пляжів до купального сезону, а також муніципальний сервіс, який надається відвідувачам протягом літнього періоду, забезпечується за рахунок бюджетних коштів. Отже, такий сервіс вже оплачений громадянами шляхом сплати податків і ми запрошуємо скористатись ним на зручній локації. Платні послуги можуть надаватися на території пляжів приватними підприємцями, які оформили свою діяльність відповідно до чинного законодавства, що дає їм право легально реалізувати товари та послуги на міських територіях (як правило, це оренда тапчанів, зберігання особистих речей у камерах схову чи робота кафе у припляжній зоні).