18 травня Україна відзначає День боротьби за права кримськотатарського народу та вшановує пам'ять жертв депортації кримських татар 1944 року.
Депортація кримських татар - насильницьке виселення кримськотатарського народу з його історичної батьківщини - з Криму, здійснене упродовж 18-21 травня 1944 року. Один із злочинів радянського тоталітарного режиму, етнічну чистку, здійснено відомством держбезпеки СРСР та таємною поліцією за наказом Йосипа Сталіна і постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944року. Усього, згідно з офіційними даними, у віддалені регіони Радянського Союзу - від північного Передуралля до республік Середньої Азії - було депортовано 191 044 кримських татар; згідно з інформацією Національного руху кримських татар - 423 100 (89,2 % жінки, діти та похилі люди). В ході виселення і в перші роки після нього загинуло приблизно 46,2% кримських татар, тобто майже кожен другий.
18 травня 1944 року - день початку депортації, коли жінок, дітей, інвалідів війни, ветеранів та людей похилого віку зігнали до товарних вагонів і 70 ешелонами, у кожному з яких було по 50 вагонів, ущент заповнених переселенцями, відправили за кілька тисяч кілометрів від рідної домівки. Через нестачу харчів, антисанітарію й велику скупченість багато людей загинуло в дорозі, ще десятки тисяч померли внаслідок суворих умов вигнання упродовж наступних років.
У результаті депортації у кримських татар було вилучено: понад 80 тисяч будинків, більше 34 тисяч присадибних ділянок, 360 тисяч гектарів землі, всі запаси продовольства, десятки тисяч тон сільськогосподарської продукції та усе інше майно. Масштаб депортації видався сталінському керівництву недостатнім, тому 21 травня 1944 Державний комітет оборони СРСР прийняв постанову про додаткову депортацію кримських татар.
8 червня 1944 року НКВС Узбекської РСР доповів радянському керівництву, що прийняття ешелонів зі спецпереселенцями з Криму закінчилося. Сталін прагнув знищити всі сліди присутності кримських татар і в наступних переписах населення заборонив будь-які згадки про кримських татар.
Хоча офіційною причиною депортації стало огульне звинувачення всього кримськотатарського народу в нібито масовому співробітництві з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни, однак дії сталінської влади щодо насильницького виселення кримських татар з Криму були цілком злочинними, адже жоден народ за всіма міжнародно-правовими нормами не може і не повинен бути відповідальним та підлягати покаранню за дії, скоєні окремими представниками цього народу. Ряд істориків припускає, що злочин насправді був частиною радянського плану отримати доступ до проток Босфор й Дарданелли і захопити частину території Туреччини, де кримські татари мали етнічних родичів.
Право на повернення до історичної батьківщини кримські татари отримали лише в період Перебудови. З 1989 року почалось масове повернення корінних мешканців до батьківщини. При цьому радянська влада ніяк не допомагала в їхньому поверненні або в отриманні компенсацій за землі, які вони втратили.
Депортація кримських татар стала символом страждань і гноблення малих народів, внаслідок якої кримські татари на півсторіччя позбавились етносоціального та етнокультурного середовища проживання, яке створювалося віками, а також їхньої державності.
12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримського народу.
Підготовлено відділом з питань інформаційної політики за матеріалами Інституту національної пам’яті України
