30 серпня - Міжнародний день жертв насильницьких зникнень
Щороку 30 серпня у світі відзначається Міжнародний день жертв насильницького зникнення або День зниклих безвісти. На жаль, з початку повномасштабного вторгнення російської федерації цей день привертає ще більшу увагу до тих злочинів, що скоєні на території нашої держави країною — агресором. Наразі достеменно не відома точна кількість осіб, що насильницьки зникли під час війни, серед них багато дітей було вивезено до сусідньої країни або зникли і подальша їх доля невідома. Це глобальна міжнародна проблема.
Ця дата була встановлена відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 65/209 від 21 грудня 2010 року. У резолюції висловлюється глибока стурбованість, зокрема, пов’язана і з збільшенням числа недобровільних або насильницьких зникнень в різних регіонах світу, пов’язаних з затриманнями, арештами або викраданнями, зростаючим числом повідомлень про переслідування, жорстоке поводження і залякуванні родичів зниклих осіб або свідків подібних злочинів.
Сьогодні насильницьке зникнення становить одне з найбільш жорстоких порушень прав людини. Для боротьби з цим ганебним явищем було прийнято Міжнародну конвенцію про захист усіх осіб від насильницьких зникнень 2006 р., яка стала першим міжнародно- правовим актом, в якому гарантується абсолютне право людини не піддаватися насильницьким зникненням.
Статтею 1 згаданої вище Конвенції закріплено, що ніхто не може піддаватися насильницькому зникненню. А частина друга ст.1 закріплює, що «жодні виключні обставини, якими б вони не були, чи то стан війни або загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи інший надзвичайний стан, не можуть слугувати виправданням насильницького зникнення». Україна приєдналась до цієї Конвенції в 2015 році.
Також Конвенція дає визначення дефініції насильницького зникнення, у ст. 2 згідно з якою, насильницьким зникненням уважається арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцезнаходження зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту закону.
Для дотримання умов, що закріплені Конвенцією, 12.07.2018 року було підписано Закон № 2505-VIII «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (поточна назва). Закон містить визначення особи, яка зникла безвісти, приділяє увагу набуттю правового статусу такої особи, перелічені права особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також звернено увагу права родичів осіб, зниклої безвісти. Значну увагу приділено Єдиному реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Він є електронною базою даних, що призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення інформації про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, їх невпізнані останки, наявність чи відсутність рішення суду про визнання осіб, зниклих безвісти, безвісно відсутніми або оголошення померлими, а також інших даних, що використовуються для забезпечення обліку осіб, зниклих безвісти, з метою їх розшуку.
З метою забезпечення гарантій захисту прав та інтересів осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та підвищення ефективності заходів з їх встановлення та розшуку було підписано Указ № 495/2020 від 11.11.2020 «Про заходи щодо захисту прав та інтересів осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, жертв насильницьких зникнень, членів їх сімей».
Інформацію підготовлено відідлом з питань інформаційної політики