Дійти до військкомату й повідомити про себе

Допомогти працівникам райвійськкомату в якісному та своєчасному доведенні інформації щодо проведення мобілізаційних заходів до максимальної кількості дніпровчан призовного віку закликав представників ОСНів голова Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Ярослав Горбунов під час учорашньої зустрічі з ними в форматі презентації проекту «Діалог народу і влади». Очільник району наголосив на тому, що, звичайно не ставиться «питання руба». Тобто не йдеться про те, аби примусити активістів розповсюджувати таку інформацію. «Хочемо попросити сприяти провести максимально повне оповіщення віськовозобов’язаних за допомогою членів ОСНів, які ви очолюєте, ваших сусідів, знайомих тощо. Аби уникнути випадків, які, на жаль, мають місце, коли чоловіки призовного віку намагаються уникати контактів із представниками військкоматів навіть на рівні інформування про себе. Тобто створюють прецедент – можливість ухилитися від виконання конституційного обов’язку», – наголосив Ярослав Горбунов. І додав, що виникненню таких негативних ситуацій можна запобігти, якщо своєчасно допомогти як таким людям, так і тим, хто за об’єктивних обставин ще не дійшов до військкомату, зустрітися з армійцями та надати інформацію про себе.

Зі свого боку присутній на заході заступник районного військового комісара – начальник мобвідділення підполковник Роман Мохончук повідомив про те, що йдеться, насамперед, про звичайне оповіщення зобов’язаних: «Дехто з них поміняв місця проживання й мешкає за іншими адресами, але не за місцем прописки. Але не повідомив про це військкомат своєчасно. Тому ми не можемо швидко оновити інформацію про таку людину та оповістити її про мобілізаційні заходи. Потребуємо у цій справі сприяння й допомоги від дніпровчан. Розкажіть про нашу зустріч таким людям аби вони прийшли до військкомату».

Підполковник Роман Мохончук нагадав про те, що відповідно до пункту 10 статті 38 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» військовозобов’язані мають особисто повідомляти, зокрема, про зміну адреси місця проживання.

Детальніше:

Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу», стаття 38: «Обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, посадових осіб, призовників і військовозобов'язаних щодо виконання правил військового обліку», пункт 10:

«Призовники та військовозобов'язані в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про це орган, де вони перебувають на військовому обліку».

А тепер про те, що викликає подив. За словами Романа Мохончука були такі випадки, коли працівники військкомату чули від тих, до кого особисто приходили для оповіщення: «Ідіть відпочивайте, а не інформуйте про те, що оповіщуєте». З огляду на це зовсім не риторичною виглядає фраза голови райдержадміністрації Ярослава Горбунова, що пролунала під час цієї зустрічі. Сказав він про речі цілком моральні, людські. Зокрема про те, що наші ж воїни-дніпровчани, безумовно, були б вдячні тим, хто тимчасово їх змінить на цій війні, аби отримати змогу трохи перепочити й побачити рідних і близьких. Адже потім – знову в бій. Чи буде ця сама зміна і коли, а отже й короткотермінова відпустка з війни – залежить від того, чи дійде такий самий, пересічний військовозобов’язаний-дніпровчанин, до військкомату.

Довідково:

Відомий волонтер організації «Армія SOS» Юрій Касьянов можна сказати, не вилазить із передової, де займався авіарозвідкою за допомогою безпілотників. Ось що він днями написав у своїй сторінці на Facebook:

«Погода – сильний вітер, дощ, низька хмарність. Нельотна погода, але раптом просвіт, дощ ущух, і ми виїжджаємо на передок – щоб далі дотягнутися. Ліворуч працює наша артилерія, праворуч на сусідньому полі рвуться 120-міліметрові міни, зі свистом прилітають звідти. Недоліт. На скошеному полі берці тонуть у жирному чорноземі. Безпілотник із плямканням плюхається на пузо, приземляючись. Бруд усюди – на літаку, на відеокамері, на планшеті, на бронежилеті, і навіть у пляшці з мінеральною водою. Але гра коштує свічок – виявлено півтора десятки одиниць ворожої бронетехніки, позиції, бази, склади з боєприпасами.

Останній виліт. Літак повертається в сутінках. Швидко згортаємося, поки нас не накрили «Градами», знімаємо охорону, що прикриває імпровізований аеродром від нападу диверсійно-розвідувальних груп противника. Бійці зовсім недавно на війні. У минулому цивільному житті – працівники, чиновники, підприємці. Дорослі серйозні мужики; роблять свою справу спокійно, без суєти. Розговорилися. «Я служити йти не хотів. Чесно. Сподівався, що не покличуть. Приїхав сюди, а тут реально війна. Тепер думаю, хто закосив – суки. На фронті дощ, туман, бруд. Але танки ворога відмінно горять за будь-якої погоди».

Підготовлено у відділі з питань внутрішньої політики і зв’язків із громадськістю.