Герой Радянського Союзу Володимир Костянтинович Полупанов відзначив 90-річний ювілей

Колись їх було 21. Тепер залишилося лише двоє – Героїв Радянського Союзу, які мешкають у Дніпровському районі столиці України. Володимиру Костянтиновичу Полупанову, який у 20-річному віці й у військовому званні рядового став володарем найвищої відзнаки в СРСР – ордену Леніна та медалі «Золота Зірка» зі званням Героя Радянського Союзу, 24 січня виповнилося поважних 90.

Привітати шановного ювіляра до його помешкання прибули заступник голови Дніпровської районної державної адміністрації Алла Загородня, наш військовий комісар Олег Орел і голова районної організації ветеранів Галина Ремез.

Відзначаючи багатющий внесок ювіляра у справу патріотичного виховання людей, Володимиру Костянтиновичу було вручено Подяку Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, грамоти та подарунки. Вразили ж не лише чудова форма у вигляді генеральського мундиру, що так пасує уславленому герою, а й його донині чудові фізична та моральна форма. І це після того, що він пережив: за неповний рік безпосереднього перебування у горнилі світової війни, за зізнанням самого Володимира Костянтиновича, смертельна небезпека впритул підступала до нього аж шість разів. Та, підступивши, все відступала.

Що й казати, воістину: «Как я выжил – будем знать только мы с тобой…». Натомість віриться, що цей бадьорий і підтягнутий генерал-майор, Герой Радянського Союзу та палкий патріот незалежної України, в чому він нас запевнив беззастережно, ще прислужиться нашій Батьківщині. І ми зможемо доторкнутися до вже далекої історії зі сповіді людини, яка бачила та пережила те, чого нам не судилося.

Сил, здоров’я, віри та міцного духу вам, наш уславлений Герой, і обов’язково до нових зустрічей!

Біографічна довідка

Володимир Костянтинович Полупанов – Герой Радянського Союзу, командир відділення 175-го окремого саперного батальйону 126-ї стрілецької дивізії 3-го Білоруського фронту. Народився 24 січня 1925 року в місті Києві в сім’ї робітника. Українець.

У грудні 1943 року призваний до лав Червоної Армії. У боях Великої Вітчизняної війни з червня 1944 року. Воював на 1-му Прибалтійському, 3-му Білоруському та 2-му Білоруському фронтах. На початку квітня 1945 року його підрозділ отримав наказ атакувати форт №5 («Король Фрідріх Вільгельм ІІІ») у Кьонігзберзі. Вночі з 7 на 8 квітня в ході штурму фортеці виявив надзвичайні мужність і героїзм, а також військову кмітливість.

Група бійців (разом із Полупановим) під обстрілом ворога першими подолавши водяну перепону довкола форту, увірвалися до його внутрішніх приміщень та, зав’язавши бій, відтягнули на себе більшу частину гітлерівців, чим забезпечили успішне виконання поставленого бойового завдання.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19.04.1945 р. за героїзм, виявлений у боях за штурму Кьонігзберга та оволодіння фортом №5, рядовому Володимиру Костянтиновичу Полупанову присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордену Леніна та медалі «Золота Зірка».

Після Великої Вітчизняної війни закінчив середнє військове училище. У 1955-1960 роках навчався й успішно закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище. До 1980 року продовжував військову службу. Указом Президента України від 05.05.2008 р. Герою Радянського Союзу Володимиру Костянтиновичу Полупанову присвоєне звання «генерал-майор». Мешкає у Дніпровському районі міста Києва.

Підготовлено відділом з питань внутрішньої політики та зв’язків із громадськістю.