Гімназія "Фортуна" у сплетінні почуттів: і сум за полеглим випускником-героєм, і свято останнього дзвоника

29 травня гімназія «Фортуна» №183, що по вулиці Юності, 5 відзначила двома визначними подіями: як і повсюдно, тут прозвучав останній дзвоник для випускників сучасності, а ще було урочисто відкрито Меморіальний знак із увічнення пам’яті її колишнього випускника – полеглого в зоні АТО Героя України Юрія Поправки.

Із цієї нагоди до знаної в Дніпровському районі навчально-виховної установи завітала, відмітимо, часта тут гостя – дружина Президента України Марина Порошенко. Марина Анатоліївна знайома з життям-буттям нашої школи №183, сприяла зміцненню матеріально-технічної бази й особисто брала участь в облагородженні її довкілля. Тож п’ятничного ранку велелюддя на шкільному ганку зустріло «Першу леді країни» як давнього друга –  бурхливими оваціями.

Та такі вже реалії нашого нинішнього життя, що доводиться не лише радіти зустрічі з друзями, а й сумувати про тих, хто до цієї зустрічі не дожив. Випускник школи №183 Юрій Поправка торік героїчно загинув під оповитим бойовими діями Слов’янськом і Указом Президента від 20.02.2015 був посмертно нагороджений званням Героя України.

Довічну пам’ять герою карбовано Меморіальним знаком попід щоглою Державного Прапора, який із квітами та колінопреклонінням відвідали мама полеглого героя і директор школи Тетяна Мінько, дружина Президента Марина Порошенко і народний депутат України Ігор Мосійчук, голова Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Ярослав Горбунов і депутат Київської міської ради Анатолій Велімовський. А ще гімназисти, які випустили з рук у мирне київське небо білих голубів.

Тож нехай наше небо, завдячуючи пожертвам героїв, завжди буде біло-блакитним, героям же – слава і вічна пам’ять!

А за тим у «Фортуні» пригадали, що цього дня наспіла мить й традиційного урочистого гомону останнього дзвоника для випускників. Напутні слова до них від голови Дніпровського району Ярослава Горбунова були як ніде до місця – він же колись і сам закінчив цей навчальний заклад, із чемністю це пригадавши, а потім відвідавши й свій рідний класний кабінет.

Кульмінацією ж цього завжди щемливого шкільного свята стало виконання випускниками-фортунівцями шикарних, костюмованих й у традиційному вальсованому ритмі, танцювальних композицій просто на шкільному подвір’ї, чому не стали на заваді ані невщухаючий дощ, ані зовсім не травнева прохолода. У цих молодих у житті ще все попереду, лише шкільне десятиліття, про що сповістив тремтливий дзвіночок в руках першокласниці, вже позаду.

Підготовлено відділом з питань внутрішньої політики та зв’язків із громадськістю