Куди звертатись при ознаках жорстокого поводження з дитиною

Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозним збитком для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.

Діти, які постраждали від жорстокості та зневаги, мають низку специфічних психологічних рис, головною особливістю яких є амбівалентність (різнополюсність) - як реакція на суперечливі вимоги батьків. Підлітки, які зазнали зловживань, відзначаються низькою самооцінкою, є емоційно залежними, відчувають самотність, ізольованість, страх перед майбутнім, впевненість у відсутності перспектив, провину за інциденти насильства.

Діти, що живуть в умовах сімейного насильства, демонструють схильність до депресій, високий рівень імовірності стресу, виразні істеричні та/або депресивні симптоми. Вони часто пропускають шкільні заняття (у тому числі і через нездужання). Такі діти та підлітки відзначаються високим рівнем ризику алкоголізації та наркотизації, зухвалою сексуальною поведінкою, патологічною схильністю до мандрів, бродяжництва. Найбільш типовими наслідками насильства в сім'ї стають такі поведінкові прояви у дітей: бійки, конфлікти із оточуючими, низька шкільна успішність, пропуски уроків без поважних причин, незвичайна замкнутість.

До емоційних проблем таких дітей можна віднести підвищену агресивність, переважно погіршений настрій, високу тривожність та наявність страхів, нестійкість почуттєвої сфери, легке коливання емоцій та їх надмірна сила, часто неадекватні реакції (лють або істеричні ридання у відповідь на незначні зовнішні подразники).

Ознаками скоєного над дитиною насильства та неналежного догляду можуть бути також: недостатня вага дитини, анемія, слабкий імунітет, тік, смоктання пальців, гризіння нігтів, розгойдування та нав'язливі рухи; одяг, що не відповідає погодним умовам та віку дитини; часті звертання до медичних закладів, зростаюча кількість ушкоджень; невідповідність отриманих ушкоджень поясненням, що їх дає дитина або батьки чи піклувальники.

Іншими наслідками насильства щодо дітей різного віку є:

- для дітей у віці до 6 місяців - низька рухова активність, байдужість до оточуючого світу, відсутність реакції або слабка реакція на зовнішні стимули, відсутність посмішки (або посмішка з'являється дуже рідко);

- для дітей у віці від 6 місяців до 1,5 року - страх перед батьками, страх фізичного контакту із дорослою людиною (наприклад, коли хтось намагається взяти дитину на руки), постійна настороженість без причини, плаксивість, замкнутість, постійний сум;

- для дітей 1,5 - 3 років - страхи, змішані почуття, порушення сну, втрата апетиту, агресія, страх перед чужими людьми, дорослими, схильність до сексуальних ігор, крайнощі у поведінці (від надмірної агресивності до пасивності);

- для дітей дошкільного віку (3 - 6 років) - пасивна реакція на біль, примирення із ситуацією; тривожність, боязливість, змішані почуття, відчуття провини, сорому, відрази, безпорадності, болісна реакція на критику; брехливість, схильність до злодійства і підпалювання, жорстокість до тварин. Крім того, спостерігаються особливості поведінки, притаманні молодшому віку (енурез, смоктання пальців, гризіння нігтів, утруднене мовлення тощо); не­гативізм, відчуження та агресія поєднані із надмірною поступливістю та улесливістю. 

- для дітей молодшого шкільного віку - амбівалентні почуття стосовно дорослих, проблеми у визначенні сімейних ролей, страх, почуття сорому, відрази, зіпсованості, недовіри до світу; у поведінці відзначаються відчуження від людей, порушення сну, апетиту, агресивне поводження, відчуття „брудного тіла", мовчазність або несподівана балакучість, сексуальні дії із іншими дітьми;

- для дітей 9 - 13 років - те ж, що і для дітей молодшого шкільного віку, а також депресія, суб'єктивне відчуття втрати емоцій, самотність, відсутність друзів, страх перед власним домом, небажання повертатися туди після школи. У поведінці виявляється ізоляція, маніпулювання іншими дітьми (у тому числі з метою отримання сексуального задоволення), суперечлива поведінка а також, неадекватні харчові уподобання (недоїдки, листя, крейда, равлики, таргани, інші комахи тощо);

- для підлітків 13 - 18 років - відраза, сором, провина, недовіра, амбівалентні почуття до дорослих, сексуальні порушення, несформованість соціальних ролей і своєї ролі в родині, почуття власної непотрібності. У поведінковій сфері відзначаються спроби суїциду, реалізоване чи нереалізоване бажання залишити власну домівку, агресивне поводження, уникнення тілесної та емоційної інтимності, непослідовність і суперечливість поводження.

Шановні мешканці Дніпровського району! Не будьте байдужими у випадку, коли помітили чи запідозрили ознаки жорстокого поводження із дитиною. Зверніться до:

- Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (вул. Краківська, 20), тел.: 296-80-80.

- Сектору Ювенальної превенції Дніпровського району Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у м. Києві (вул. Лебедєва, 14А), тел.: 292-40-84.

- Відділу у справах сім’ї, молоді та спорту Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (вул. Краківська, 20), тел.: 292-48-34.

- Дніпровського районного в місті Києві Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ДРЦССДМ) (бульвар Перова, 56), тел.:  (044)512-23–48. е-пошта: [email protected]

- Київського міського центру соціальних служб для сім'ї дітей та молоді (вул. О. Довженка,2) тел.: (044)458-27-67. е-пошта: [email protected]; сайт: www.ssm.kiev.ua;

- Національної дитячої «гарячої лінії» громадської організації «Ла Страда – Україна», тел.: 0-800-500-225 або 116-111 (з мобільного), та надайте інформацію з метою захисту життя та здоров’я дитини, що перебуває у складній життєвій ситуації. 

За інформацією Управління охорони здоров’я Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації