Назавжди пам’ятати про жертви тоталітарного режиму, аби не припустити нового
Цієї неділі (15 травня) в Україні відзначили День пам’яті жертв політичних репресій. Як відомо, одним із найбільших місць масових поховань часів сталінських репресій є лісовий масив селища Биківня, що в Дніпровському районі столиці України. Відтак, щороку саме тут – на території зведеного Меморіального комплексу пам’яті жертв політичних репресій епохи сталінізму – відбуваються поминальні заходи за участю перших осіб держави, громадськості, керівників органів центральної й місцевої влади, послів іноземних держав.
Урочисту ходу алеями биківнянського Меморіального комплексу очолив Президент України Петро Порошенко, разом із яким були перший заступник голови Верховної Ради Ірина Геращенко, перший віце-прем’єр-міністр Степан Кубів, генеральний прокурор Юрій Луценко, Київський міський голова Віталій Кличко. Вони поклали квіти до пам'ятних знаків меморіального комплексу. У своїй промові Президент нашої держави наголосив, що нині влада робить все можливе для убезпечення українців від негативних явищ тоталітарного режиму та повторення трагедій.
Серед тих, хто вшанував пам'ять безневинно закатованих людей були голова Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Петро Онофрійчук, його заступник Алла Загородня, члени родин жертв тоталітарних репресій, чимало дніпровчан, а також іноземні громадяни.
Довідково:
Під час своєї промови глава держави, зокрема, згадав деякі історичні факти. Наприклад нагадав й про те, що рішенням депутатів тодішньої Київради від 20.03.1937 року було виділено на території селища Биківня земельну ділянку під потреби місцевого НКВС, що передбачувано мала стати місцем страти та поховань тих, хто мав перед тодішньою владою один лише «гріх» – любив Україну. Убивства українських патріотів нквеесівці називали сухим казенним словом «робота». І через чортополох тієї їхньої чорної
«роботи» упродовж 1937-1941 років майже щоденно проходили сотні людей. Дослідники функціонування того биківнянського конвеєру смерті визначили безжальну цифру: на страту однієї людини, у середньому, витрачалося 1 хвилина 26 секунд. На сьогоднішній день ідентифіковано (згідно з офіційними даними, взяти з оформлених особистих справ) майже 32 тисячі безвинно страчених громадян СРСР. Кількість же страчених без документального оформлення – згідно з рішеннями сумнозвісних сталінських «двійок» – й досі не визначена. Зокрема, було вбито чимало громадян Республіки Польща, оскільки Биківня – друге після російської Катині, що на Смоленщині, найбільше місце закордонних масових катувань поляків. Зрештою, їх, поляків, після українців, тут найбільше й поховано. Третіми за національною ознакою йдуть євреї, четвертими – румуни, п'ятими – росіяни. Тож, за словами дослідників, у биківнянській темі іще нескінчений шлях дослідницької роботи. Чимало й місць для ведення дослідницьких розкопок, адже наприкінці 30-х років минулого століття на місці сучасного Меморіального комплексу лісу не було: тут розташовувався полігон для тестового випробування окремої продукції київського заводу «Арсенал», тож це була польова місцевість. А розстрілювали значно далі – вглиб від дороги Київ – Бровари.
Підготовлено у відділі з питань внутрішньої політики та зв’язків із громадськістю.