Правила облаштування та експлуатація індивідуальних колодязів
Вживання якісної та безпечної води для пиття є однією з найважливіших запорук збереження здоров’я людини і її довголіття. Але потрібно пам’ятати, що вода може бути одним із факторів передачі небезпечних інфекційних захворювань, в першу чергу кишкових, вірусного гепатиту А, черевного тифу, ротавірусної інфекції, а також хвороб, спільних для людей і тварин, які передаються мишоподібними гризунами – туляремії, лептоспірозу та інших.
Показники безпечності та якості питної води регламентуються Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10). Питна вода повинна відповідати гігієнічним вимогам, а саме: бути безпечною в епідемічному та радіологічному відношенні, мати сприятливі органолептичні властивості та нешкідливий хімічний склад.
В сільських населених пунктах, в житлових секторах селищ та міст найбільш поширеним джерелом питного водопостачання є підземні ґрунтові води, які потрапляють до населення найчастіше через шахтні колодязі. Інфікування ґрунтової води може відбутися як у ґрунтовому потоці, так і в шахтних колодязях - при потраплянні до них виділень хворих і бактеріоносіїв різними шляхами, а саме: при просочуванні в ґрунтову воду господарсько-фекальних стічних вод, побутових та промислових вод, при потраплянні в колодязі трупів гризунів.
Дезінфекцію колодязів проводять при встановленні бактеріального забруднення води, при виникненні надзвичайних ситуацій (повеней, затопленні територій, в результаті відтаювання снігів, сильних злив), а також обов’язково з профілактичною метою після очищення (ремонту) колодязя, яке бажано проводити 2 рази на рік, але не рідше 1 разу на рік.
Знезараження води у колодязях проводиться передбаченими для цих потреб дезінфекційними засобами, дозволеними до застосування Міністерством охорони здоров’я України і які внесено у відповідний державний реєстр дезінфекційних засобів.
Існують певні правила щодо облаштування та утримання колодязів:
- не рекомендується облаштовувати колодязь в понижених, заболочених місцях та на ділянках, що затоплюються паводковими водами;
- індивідуальний колодязь слід розміщувати на відстані не менше 20 м, а колодязь громадського користування на відстані не менше 50 м від джерел можливого забруднення (вбиралень, вигрібних ям, мережі каналізації, тваринницьких майданчиків тощо);
- стінки колодязів повинні бути щільними, без щілин, такими, що добре ізолюють колодязь від проникнення поверхневих стоків (дощові і талі води) – зазвичай використовують для цього монолітний залізобетон, бетонні або залізобетонні кільця, а за їх відсутності – кераміку, цеглу, камінь або дерево;
- підводну частину стінок колодязя потрібно заглиблювати у водоносний горизонт не більше ніж на один метр;
- дно колодязя слід вкривати фільтруючим шаром гравію (щебеню) товщиною 20-30 см;
- наземна частина колодязя (оголовок) повинна бути не менше 0,8 м вище поверхні землі;
- для підйому води з колодязя застосовують насоси, в інших випадках облаштовують коловорот або міцно прикріплений «журавель» з відром загального користування (не дозволяється набирати воду власними приносними відрами);
- навколо колодязя повинен бути «замок» із добре утрамбованої глини чи масного суглинку глибиною 2 м і шириною 1 м або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі щебеню товщиною 15-20 см з ухилом від колодязя (висота ухилу 0,1 м);
- колодязь повинен бути огороджений, мати кришку, навіс, лавку для відер;
- територію поблизу колодязя слід утримувати в чистоті та організовувати відведення дощових та талих вод. Щоб запобігти замулюванню колодязя необхідно періодично – не рідше 1 разу на рік цілком відкачувати воду, очищати дно та стінки від намулу та обростань, проводити поточний ремонт та дезінфекцію.