Принципи врегулювання робочого часу: чому це важливо

Норми, які визначають тривалість робочого дня закріплені у директивах Міжнародної організації праці (МОП), які довели свою ефективність у зниженні аварійності та травматизму.

Основні з них:

• обмеження максимальної тривалості робочого тижня (зазвичай 38 до 48 годин);
• обов’язковий відпочинок між змінами (не менше 10 —11 годин);
• щотижневий безперервний відпочинок (від 24 до 48 годин);
• скорочені зміни для нічної роботи (максимум 8 годин);
• контроль понаднормових годин — можливість працювати довше лише у виняткових випадках.

Відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства можуть встановлювати меншу нормальну тривалість робочого часу, якщо це передбачено колективним договором.

Під режимом робочого часу слід розуміти встановлений законодавством або локальним нормативно-правовим актом порядок розподілу і використання робочого часу протягом доби, тижня, інших календарних періодів.

Елементами режиму робочого часу є :
– час початку і закінчення роботи;
– час і тривалість перерв;
– тривалість і правила чергування змін.

Режим робочого часу не однаковий для всіх підприємств. Він залежить від багатьох чинників: від характеру виробництва, тривалості робочого часу, категорій працівників, умов виробництва тощо. На одному підприємстві, в установі, організації для різних категорій працівників можуть бути встановлені різні режими роботи. Режим роботи визначає роботодавець і вказує про це в документі підприємства, організації, установи. Це можуть бути колективний договір і Правила внутрішнього трудового розпорядку.

Стаття 29 КЗпП вимагає, щоб до початку роботи за трудовим договором власник або уповноважений ним орган ознайомив працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором (в разі наявності колективного договору на підприємстві).

Режим роботи, як на підприємстві в цілому, так і для окремих працівників може змінюватися, при цьому повинні бути дотриманні вимоги ст. 32 КЗпП.

Так, в ст. 32 КЗпП визначено, що про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

• Чому це важливо?
•  
• Недотримання норм робочого часу призводить до накопичення втоми. А втома — це не лише зниження ефективності, а й прямий фактор ризику для життя та здоров’я працівників.
• 
  
• Після 16–17 годин без відпочинку реакція людини уповільнюється так само, як у стані алкогольного сп’яніння.
• 
  
• Близько 13% виробничих травм у світі пов’язані з перевтомою та нестачею сну (за даними МОП).
• 
  
• Регулювання робочих годин — це ключовий елемент системи охорони праці. Коли підприємство дотримується вимог:
• знижується ризик аварій;
• підвищується концентрація працівників та зберігається здоров’я та працездатність.