Сьогодні Міжнародний день Землі
БЛАКИТНІ ПЛЕСА ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ
Планета Земля не може існувати без води, адже вода - це основа життя. Те, що Київ розташований на Дніпрі, добре відомо. І зовсім не просто повірити в те, що, окрім Дніпра, у місті налічуються ще десятки річок і струмків. Але це справді так. Інша річ, що переважна більшість цих водотоків схована під землею. На денній поверхні з’являються лише найбільші, і то здебільшого у маловідвідуваних місцях.
Хоча річки і не дуже помітні, вони являють собою важливу складову міського середовища, зокрема слугують водоприймачами зливових вод. Але на цьому роль малих річок не закінчується. Їх сучасний стан – свого роду літопис багатовікової історії Києва.
На території Дніпровського району знадиться 53 водних об’єкта:
- Малі річки -1; Канали - 4; Протоки - 2; Затоки -7; Ставки -1; Озера - 38.
Дарниця є найбільш великою рікою у лівобережній частині міста Києва. Витік річки знаходиться на північ від села Княжичі. У верхній течії вона пов'язана з системою каналів. Власне кажучи, й сама річка Дарниця була частково створена штучним методом, тому її інколи називають Дарницьким меліоративним каналом оскільки її русло розчистили в 30-х роках з метою поліпшення відведення зайвої води. На старих картах, які збереглися, на місці нинішньої Дарниці вказані болота. Довжина сучасної річки Дарниця становить 21 км, площа водозбору 133 кв. км.
У східній частині столиці України Дарниця проходить через ліс, впадаючи в озеро Берізка. Потім річка як би розділяється на дві, що характерно тільки для Дарниці. Одна частина називається Північно-Дарницький меліоративний канал. Його витік розташований у північно-західній частині озера. Далі річка закута в колектор, який проходить через житловий масив Райдужний, потім впадає у Десенку трохи нижче за течією від Московського моста. Цю частину ріки, вірніше її притоку, де зараз розташований ставок, можна споглядати з північної частини парку Перемоги. Що стосується другої течії, то вона розташована в західній частині озера Берізка (Лісове). Саме за цією водною артерією закріпилася назва річка Дарниця. Основний напрямок її течії йде на південний захід. Від Дніпра Дарниця перетинає промислову зону, зокрема проходить повз Дарницьку ТЕЦ, заводів «Хімволокно», «Радикал», та виходить за Харківським шосе. Проходячи повз залізниці, Дарниця впадає в озеро Нижній Тельбін. Це озеро виконує функції відстійника. На правому його березі йде будівництво під'їзного шляху до нового мосту через Дніпро. За сто метрів нижче від Дарницького залізничного моста Дарниця впадає в Дніпро.
Спочатку територіями, які примикають до сьогоднішнього Русанівського каналу, володіли київські монастирі. За однією з версій, урочище Русанівка назвали так по прізвищу власника сусідніми територіями - Сави Русановича, який жив тут в 16 столітті. За іншою ж версією назва Русанівка з'явилася від слова «руси» або «на Русі» (на видноті, на відкритому місці) - як тоді називали низовинне Лівобережжя відносно правобережних круч. Існує і третя версія згідно якої на території цього урочища водилося величезне число зайців-русаків, на честь чого його і назвали Русаковським.
У документах, датованих 16-17 віками, це урочище згадується під назвою «гранд Русанівський». Тоді на його території знаходилося село Русанів, що є складовою частиною Київського полку. Двопрогоновий металевий міст, що сполучав береги Русановського затоки звели в 1906 році, що значно спростило доступ до Броварів. Проте у військовий період, в 1941 році міст підірвали. Що стосується нинішнього житлового масиву Русанівка, то його почали будувати в 1961 році. Це був один з перших житлових масивів у світі які будувалися на намивному грунті. Висота намитої землі складала вище незатоплюваних відміток приблизно на 3-5 метрів. При цьому у будівництві застосовувався грунт від розчищення Русановської затоки. Також використовувався прокладений ліворуч проточний обвідною канал, створений спеціально для цього. Він дістав назву Русанівський. Довжина цього каналу дорівнювала 2,700 метри, глибина 3-4 метри, а ширина складала 40 метрів. Його прикрашали 15 невеликих фонтанів з підсвічування, за допомогою чого тут створювалася особлива атмосфера, що відрізняє це місце від усіх інших в місті. Незабаром через канал проклали два пішохідних і три автомобільні мости. Другою назвою житлового масиву Русанівка стало Київська Венеція. Поступово, як і будь-яка інша водойма, Русанівський канал почав заростати водоростями. Щоб розв'язати цю проблему, в нього запустили спеціально виведених риб, здатних очищати воду.
Русанівська протока - один з рукавів в руслі Дніпра. Відгалужується на схід від Чортория нижче урочища Горбачиха (їх розділяють Долобецький та Венеціанський острови. Протока омиває Русанівські сади, Микільську слобідку, Русанівку та Березняки по лівому берегу та Гідропарк — по правому. Між Долобецьким та Венеціанським островами Русанівську протоку сполучає з Чорториєм Венеціанська протока. Нижче Венеціанського острова протока впадає в основне русло Дніпра.
Потрібно сказати, що затоки, протоки і острови Дніпра знайшли найбільше використання для відпочинку. І кожен відпочиваючий легко знаходить місцину на свій смак. Та все ж найбільш відвідуваним є Гідропарк, оскільки сюди легко дістатися. Найлюдяніше на пляжах звичайно в червні – напередодні періоду масових відпусток. Але і взимку Гідропарк не пустує. На Венеціанській протоці купаються «моржі».Тут же можна побачити качок. Уже стало звичним, що вони залишаються у Києві зимувати.
Русанівська затока. Урочище Русанівка на лівому березі Дніпра навпроти Києва відоме з давніх часів як володіння київських монастирів. На думку деяких істориків, воно отримало свою назву за прізвищем Сави Русановича, який у ХVI столітті володів сусідніми землями. Від наступних століть відомі село Русанів, Русанівське озеро, затока та рукав Дніпра. 1906 року для колії мототрамваю до Броварів через Русанівську затоку був збудований двопролітний металевий міст, підірваний 1941 року при відступі Червоної армії з Києва.
Великою і відомою серед киян є Матвіївська затока. Затока, розташована на Трухановому острові у 3 км нижче Річкового вокзалу. Її утворення не обійшлося без втручання людини. Затока з’явилась коли була насипана на острові наприкінці ХІХ століття потокоспрямовуюча коса. Довжина затоки - більше 2 км, ширина - 300-500 м. Знаходиться у нижній частині колишнього проливу Старик. Назва кілька разів мінялася: на планах міста кінця ХІХ ст. вона значилась як «Старик», з 1910 р. - офіційно закріплено назву - «Матвіївська затока». До Великої Вітчизняної війни використовувалась як гавань для зимівлі та ремонту суден. У повоєнний час використовується як база для тренування і проведення змагань з водних видів спорту. Останні зміни, а саме – подовження затоки вглиб, виконано в середині 1960-х років. Затоку зробили не лише прямою, а й з необхідною довжиною для змагань на греблі.
Підготовлено у відділі з питань інформаційної політики за інформацією відділу екології.