Ти вчила мене сподіватись...

Продовжуючи цикл знайомств з талановитими людьми району, хочеться представити дніпровчанина Петра Клименка, який, наразі, являється відвідувачем Територіального центру соціального обслуговування.

Петро Клименко народився у 1957 р. в місті Кумертау Башкирської АССР,  інвалід І групи з дитинства (ДЦП). Закінчив Потіївську спеціальну школу-інтернат. Згодом Петро закінчив профтехучилище, працював майстром з пошиття взуття. Під час навчання в школі-інтернаті, у 8 класі закохався у вчительку французької мови, що спонукало його до написання віршів.

Дуже важко хворій людині пробиватися в житті, але Петро Миколайович самотужки закінчив 3-х річні курси з французької мови, відвідував літературну студію «Сонячні кларнети» під керівництвом Катерини Мотрич. У власному доробку має поетичну збірку «Кольори веселки». Бере участь в обласних, Всеукраїнських фестивалях, нагороджений багатьма грамотами та дипломами. Значний вплив на творчість Петра Миколайовича мають  твори Лесі Українки та Тараса Шевченка. Кілька творів Петра Клименка надруковані в літературно - поетичній збірці «Ми діти твої, Україно!» ВГО «Народна академія творчості інвалідів».

Ти вчила мене сподіватись,

Дала мені крила міцні,

Щоб долі крутій не здаватись,

І в серці співати пісні...

Я римою друзів вражаю,

Своїх ворогів не щаджу,

Я словом твоїм виживаю,

Я з ним попід небом ходжу.

Поет-аматор завжди в колі друзів, оптиміст і ніколи не нарікає на долю – такім є  Петро Клименко!

Соціальний робітник Центрального відділення соціальної допомоги Любов Скоба кілька разів на тиждень відвідує свого підопічного, із задоволенням спілкується з ним…

Підготовлено у відділі з питань інформаційної політики за інформацією Територіального центру соціального обслуговування Дніпровського району.