Увага! Лептоспіроз
Лептоспіроз – це поширене захворювання у всіх країнах світу, окрім Арктики. В Україні лептоспіроз реєструється в усіх регіонах. Більше половини випадків протікає у тяжкій формі та потребує реанімаційних заходів.
Станом на 01.07.2014 року епідемічна ситуація з лептоспірозу в м. Києві залишається благополучною. Протягом 6 місяців 2014 року захворюваність на лептоспіроз залишається на рівні аналогічного періоду минулого року - зареєстровано 2 випадки захворювання на лептоспіроз. В одному випадку зараження відбулось в с. Черняхівка Яготинського району Київської області, фактором передачі послуговувало вживання в їжу продуктів забруднених сечею гризунів (щури). В іншому – імовірне місце зараження та фактор передачі встановити не вдалось.
У м. Києві за період з 2013 – поточний період 2014 р. випадків зараження на лептоспіроз, що пов’язані з відвідуванням місць масового відпочинку населення на водних об’єктах, не зареєстровано.
Лептоспіроз – гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, що перебігає із гарячкою, загальною інтоксикацією, ураженням нирок, печінки, серцево-судинної та нервової систем, геморагічним синдромом. Різноманітність клінічних проявів цього захворювання ускладнює своєчасну діагностику, що веде до пізньої госпіталізації і погіршення прогнозу.
Резервуаром збудника лептоспірозу є дикі та синантропні гризуни (щури, миші), свійські (свині, велика рогата худоба, собаки) і промислові (лисиці, песці) тварини, які виділяють лептоспір у довкілля з сечею. Хвора людина не становить небезпеки щодо зараження інших людей.
Люди заражаються лептоспірозом при купанні, рибальстві, споживанні зараженої лептоспірами води, харчових продуктів, під час догляду за хворими тваринами та контакті з гризунами (укус). До групи ризику належать тваринники, меліоратори, працівники м'ясокомбінатів, робітники очисних споруд і каналізації, мисливці, рибалки, шахтарі.
Сприйнятливість захворювання висока, але частіше хворіють чоловіки – підлітки й дорослі. Серед хворих, як правило, переважають сільські жителі. Захворюваність міського населення відзначається за несприятливих санітарних умов – паводка, контакту зі стічними водами тощо.
Після перенесеної хвороби залишається стійкий типоспецифічний імунітет, проте можливі повторні випадки, спричинені тим самим (дуже рідко) або іншим сероваром лептоспір.
Клінічні прояви захворювання
Інкубаційний період триває від 1 до 20 діб, частіше – 7-14 діб.
Початок захворювання гострий, часто раптовий (хворі можуть зазначити навіть годину), з трясучим ознобом, гарячкою (підвищення температури тіла до 39-40 °С і вище), вираженими симптомами інтоксикації: загальною слабкістю, сильним головним болем, запамороченням, нудотою, блюванням; можливі збудження, марення, непритомний стан. Для лептоспірозу характерні міалгії, що тривають 8-10 діб, особливо в литкових м'язах, стегнах, попереку, дещо рідше виникають у м'язах спини, грудей, живота як під час рухів, так і в спокої.
Необхідно пам’ятати - при несвоєчасному зверненні за медичною допомогою виникають тяжкі ураження печінки і нирок, що ведуть до смерті. При тяжкому перебігу смерть може наступити вже через 5 днів після початку захворювання. У хворого на лептоспіроз кожний втрачений день зменшує шанси на виживання, пам’ятаючи про це, хворому з високою температурою необхідно негайно звернутися до лікаря і лікуватися тільки у лікарні.
Запобіжні заходи при лептоспірозі повинні бути спрямовані перш за все на боротьбу із синантропними гризунами (мишами, щурами). Необхідні дератизаційні заходи, охорона джерел водопостачання і продуктів харчування від забруднення виділеннями гризунів.
Щоб запобігти зараженню на лептоспіроз купатися необхідно тільки на спеціально відведених, облаштованих туалетами водоймах, дотримуватися правил особистої гігієни, не вживати в їжу немиті овочі та фрукти та воду з відкритих водойм.
Підготовлено у відділі з питань інформаційної політики за інформацією епідеміологічного відділу ГУ Держсанепідслужби у м. Києві.