Від Петра Запорожця до Чорних Запорожців: чому змінила назву вулиця на Воскресенці
Міський топонім, що понад 60 років носив ім’я соратника Леніна, відтепер прославляє еліту українського війська минулого та сьогодення.
Впродовж останніх років Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких були пов’язані з країною-агресоркою та Радянським Союзом. Також у межах декомунізації та дерусифікації змінила свою назву і вулиця Петра Запорожця у Дніпровському районі столиці.
Вона виникла у 1961 році внаслідок об’єднання двох старіших шляхів — Сухопутної та частини Ошитківської вулиць, що з’явилися на Воскресенці ще в середині XX століття. Цікаво, що спочатку об’єднана магістраль отримала ім’я академіка Володимира Вернадського, проте вже за два роки, у 1963-му, її перейменували на честь радянського революціонера Петра Запорожця.
У комуністичній ідеології його постать ідеалізувалася як символ самопожертви заради «світлого більшовицького майбутнього». Петро Кузьмич Запорожець був представником радикальної інтелігенції кінця XIX століття.
Попри українське походження, його політична діяльність була цілком інтегрована в російський революційний рух. Як один із найближчих соратників Володимира Леніна, він брав участь у створенні петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу». Ця організація стала фундаментом для майбутньої комуністичної партії, яка згодом принесла на українські землі окупацію, Голодомор та масові репресії.
Доля самого Запорожця була трагічною: заарештований у 1895 році, він провів у в’язниці близько півтора року, де в нього розвинувся важкий психічний розлад. Решту життя він провів у лікарнях, де у 1905 році завершився його життєвий шлях.
Проте для радянської пропаганди він був зручним «мучеником», чиє ім’я десятиліттями маркувало простір українських міст, підкреслюючи ідеологічну єдність із російським центром.
Тож експертна комісія з найменувань при КМДА порекомендувала включити вулицю Петра Запорожця до переліку міських топонімів, що підлягають перейменуванню, оскільки її назва була безпосередньо пов’язана з пропагандою радянського комуністичного режиму.
Згодом, у 2024 році рішенням Київради вулицю Петра Запорожця перейменували на честь Чорних Запорожців.
На думку істориків — це акт відновлення історичної справедливості. Новий топонім повертає вулиці питомо український контекст та охоплює дві славетні епохи нашої боротьби:
Насамперед це шана Лицарям Армії УНР (1918–1920). Легендарне формування, відоме як «чорношличники», було елітною кавалерією часів Перших визвольних змагань.
Свій шлях підрозділ розпочав як кінна сотня 2-го Запорозького полку у Полтаві, де вперше продемонстрував свій характерний стиль. Згодом дивізіон було розгорнуто в 1-й полк Чорних запорожців під командуванням полковника Петра Дяченка. Вони стали найбільш боєздатною частиною українського війська, що успішно протистояла як більшовицьким, так і білогвардійським загонам.
Особливою рисою полку був унікальний однострій, що виконував роль психологічної зброї. Козаки носили чорні жупани, шапки з довгими чорними шликами та традиційні «оселедці». Полкове знамено підсилювало цей суворий образ: на чорному стягу поруч із Тризубом було зображено череп із кістками та викарбувано гасло «Україна або смерть».
Найвищої слави полк зажив під час Першого Зимового походу — героїчного п’ятимісячного рейду тилами ворога. Навіть у критичних умовах «трикутника смерті» підрозділ зберігав монолітну структуру та високий бойовий дух.
Сьогодні ця мілітарна традиція офіційно відроджена у Збройних Силах України.
Назва вулиці є прямою відсилкою до Героїв сучасності — 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Цей підрозділ став легендарним під час оборони Києва у 2022 році. Саме ці воїни зупинили ворога на Броварському та Мощунському напрямках, захистивши столицю від сучасного втілення того самого агресора, з яким боролися їхні попередники століття тому.
Таким чином, перейменування вулиці стало майстерною «грою слів» із глибоким змістом. Місто залишило корінь «Запорожців», але докорінно змінило суть: від імені окремого російського марксиста до назви підрозділів українських лицарів. Тож цей міський топонім вшанував знакові сторінки нашої історії, де козацька відвага минулих часів поєднується з незламністю нинішніх захисників, які дарують нам право на вільне майбутнє.