В країні існують передумови для ускладнення епідемічної ситуації щодо сибірки

Державна установа «Центр громадського здоров’я МОЗ України» повідомляє, що в Україні існують передумови для ускладнення епідемічної ситуації щодо сибірки.
Сибі́рка — це гостре інфекційне захворювання, яке спричинює Bacillus anthracis яке перебігає у людей найчастіше з ураженням шкіри, з утворенням специфічного карбункулу, набряку та регіонарного  лімфаденіту на тлі гарячки та інтоксикації, рідше - з ураженням легеневої, кишкової систем і генералізацією процесу. Назву хвороба отримала від схожості забарвлення чорного вугілля — (антрациту) і центральної зони сибіркового карбункулу. Основне джерело інфекції — хворі на сибірку переважно травоїдні тварини (велика і дрібна рогата худоба, коні, віслюки, мули, верблюди, олені, кролі, зайці). Головний механізм передачі — контактний. Відбувається потрапляння збудника через пошкоджену (навіть й мікротравмами) шкіру або слизові оболонки при догляді за хворими тваринами, кров та виділення яких містять багато збудників; при білуванні туш; подальшій обробці м'яса; при роботі з забрудненою тваринною сировиною (хутро, шкіра). Можливе зараження аліментарним, повітряно-пиловим шляхом і трансмісивно через укус жалючих мух (описаний в субтропічних і тропічних країнах). Фактори передачі — інвентар для догляду за тваринами, забруднені предмети зовнішнього середовища, інфіковані продукти. Крім того, небезпеку може представляти ґрунт, вода, сіно, солома, що забруднені спорами Bacilus anthracis.
Вхідними воротами інфекції є шкіра, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рідше — слизова оболонка кишечнику.
При шкірній формі - у місці проникнення збудника в шкіру розвивається вогнище запалення з некрозом, значним набряком оточуючих тканин і регіонарних лімфовузлів. Формується сибірковий карбункул із некрозом у центрі.
При потраплянні збудника із забрудненими харчовими продуктами таке запалення виникає в кишечнику, що обумовлює тяжкий перебіг із подоланням бар'єру регіонарних лімфовузлів та потраплянням бактерій у кров. Так само при легеневому зараженні, коли спори збудника, що знаходяться в дрібних пилинках, потрапляють безпосередньо до бронхів, проходять через слизову й переносяться до лімфовузлів, де відбувається запалення з некрозом в лімфатичних вузлах середостіння, що призводить до геморагічного пульмоніту, плевриту та медіастиніту (запалення структур середостіння) із тяжкою інтоксикацією і набряком легень. Іноді розвивається сибірковий геморагічно - гнійний менінгіт із характерним посмертними візуальними змінами головного мозку у вигляді «шапочки кардинала».  
Інкубаційний період при шкірній формі сибірки - від кількох годин до 2 тижнів, у середньому 2 - 3 дні.
Спочатку утворюється червона пляма, потім вона стає червонувато - синього відтінку. Вона безболісна, нагадує укус комахи, дуже швидко протягом 2 - 3 годин перетворюється на папулу мідно - червоного забарвлення інколи з багровим відливом. З'являється і наростає шкірне свербіння. Через 12 - 24 години у центрі папули з'являється пухирець діаметром 2 - 3 мм. Його вміст спочатку - прозорий, потім стає темним, кров'яним, інколи — багрово-фіолетовим. При розчухуванні або самостійному розкритті (розриві) пустули, бо вона має вкрай дряблу поверхню, утворюється виразка і кірка (струп), які швидко чорніють і збільшуються в розмірі. Дно виразки темно-коричневого відтінку з підведеними краями і серозно - геморагічними виділеннями, оточене зоною почервоніння. По краях виразки виникають дочірні вторинні везикули і пустули, розташовані ніби перлини навколо центральної ділянки. Протягом першої доби виразка досягає діаметра 8 - 15 мм і зростання її продовжується за рахунок дочірніх везикул («симптом намиста»). В результаті некрозу центральна частина виразки через 1-2 тижні перетворюється на чорний безболісний струп, навколо якого розташований запальний валик червоного кольору («вуглинка на червоному фоні»).
Тяжче перебігає хвороба при локалізації карбункулів на голові, шиї й, особливо, на слизових оболонках губ і носа. При локалізації виразки на губах розвиваються особливо тяжкі набряки, які можуть поширюватися на верхні дихальні шляхи і спричинити асфіксію та смерть. Так саме відбувається при локалізації патологічного процесу на слизових оболонках ротоглотки. При інтенсивних набряках можуть розвитися місцеві некрози. Характерним для цих уражених ділянок є збереження тактильної та відсутність больової чутливості.
При аліментарному зараженні, зазвичай, захворювання починається раптово з гострого ріжучого болю в животі, головного болю, запаморочення, прогресуючої слабкості. Незабаром з'являється нудота і блювання з домішками крові та жовчі. На тлі наростаючого ріжучого болю в животі та відчуття напруженості в ньому виникає кривавий пронос. Далі може виникнути перфорація кишечника і розвиток перитоніту. При цьому будуть різко виражені симптоми загальної інтоксикації. У першу добу хвороби температура підвищується до 39-40 °C, супроводжується ознобом, і впродовж всієї хвороби тримається на високому рівні аж до смерті.
При повітряно-пиловому шляху зараження розвивається легенева сибірка, яка починається з різкої слабкості і розбитості, з'являється кашель, сильний озноб і підйом температури до 40 °C. Мокротиння рідке, кров'янисте, через деякий час в ємності перетворюється на своєрідне желе. У ньому виявляють величезну кількість сибіркових бацил. Часто спостерігають розвиток ексудативного плевриту. Хвороба перебігає дуже тяжко і без призначення етіотропних засобів закінчується летально на 2 - 3 добу.
Прогноз при шкірній формі сприятливий, навіть у доантибіотичну еру більшість хворих видужувало. Однак при інших формах без лікування летальність практично стовідсоткова, тільки при застосуванні сучасних етіотропних засобів можливе видужання.
Профілактика сибірки:
Неспецифічна:

• ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;
• контроль за захворюваністю серед тварин;
• знищення заражених трупів тварин.

Специфічна:

• дійснюється серед груп ризику (працівники м´ясної, шкіряної, хутрово-переробної промисловості, пастухи, сільське населення, ветеринари, зоотехніки тощо).
• полягає у щорічному введенні живої атенуйованої вакцини СТІ.

Особи, що контактували з хворими або заразним матеріалом, підлягають лікарському спостереженню протягом 2 тижнів. При значному ризику виникнення сибірки рекомендують доксициклін 0,1 г 1 раз на добу протягом 7-10 днів в залежності від ситуації. При біотерористичному застосуванні сибіркового збудника рекомендують подовжити прийом доксицикліну аж до 60 днів. Важливого значення набуває вакцинація тварин і людей.

Довідковою
Наявність 13,5 тисяч стаціонарно-неблагополучних пунктів щодо сибірки становлять потенційну загрозу щодо появи осередків сибірки, її розповсюдження серед тварин і виникнення хвороби у людей.
За останні 20 років було зареєстровано 30 випадків хвороби серед людей в 9 областях країни: в 1999 р. – 14 випадків (Херсонська область – 8, Вінницька – 4, Черкаська –      2), у 2001 р. – 9 випадків (Київська область – 7, Запорізька та Рівненська – по 1), у 2003 р. – 1 випадок (Харківська область), у 2004 р. – 3 випадки (Чернівецька область), у 2008 р. -1 випадок (Миколаївська область), у 2012 р. – 1 випадок (Черкаська область).
За аналогічний період реєстрація хвороби серед тварин відбувалася в 10 областях: в 1999 р,- в Херсонській, 2001 р. – Київській, 2003 р. – Харківській, 2004 р.- Харківській та Чернівецькій, 2005 р. – Одеській, 2006 р. — Хмельницькій, 2007 р. – Закарпатській, 2010 р.-Чернівецькій, 2012 р. – Черкаській та Запорізькій.
Найбільшу кількість хворих тварин було зареєстровано в областях: Київській 70 (2001 рік), Херсонській – 53 (1999 рік) та Харківській – 9 (2005 рік). За результатами моніторингу об’єктів довкілля та лабораторних досліджень у 2002 році було встановлено збудник сибірки в шерсті вівець у Донецькій області та ґрунті скотомогильника у Сумській області.
Захворювання були пов’язані значною мірою з недостатнім охопленням щепленнями тварин від сибірки, порушенням правил їх утримання, заходів особистої безпеки персоналу при догляді за тваринами, порушенням ветеринарно-санітарних правил при догляді, забої тварин, реалізації м’ясної продукції.
Останні зареєстровані випадки сибірки у людей у жовтні 2018 року в Одеській області знову підтвердили, що зазначені недоліки все ще актуальні для країни та потребують суттєвого покращення.
Інформацію підготовлено відділом з питань інформаційної політики за матеріалами Центру здоров’я Дніпровського району міста Києва