Іще одна школа Дніпровського району отримає нове життя
Нещодавно ми розповідали про початок капітального ремонту загальноосвітньої школи №141, що по бульвару Давидова, 5 мікрорайону Русанівка. Така ж процедура очікує й середні школи №№42 і 128. До останньої, що по вулиці Раїси Окіпної, 6 увечері 18 березня завітав голова Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Ярослав Горбунов.
І не один – із цілим десантом високопосадовців: обраним місцевою громадою депутатом Київської міської ради Олесем Маляревичем, заступником голови Київської міської державної адміністрації Ганною Старостенко, директором Департаменту освіти і науки, молоді та спорту КМДА Оленою Фіданян, начальником Дніпровського районного управління освіти Наталією Іваніною і її першим заступником – Галиною Тодосовою, депутатом Київради та генеральним директором Комунального підприємства «Житлоінвестбуд – УКБ» Вячеславом Непопом і його заступником Миколою Лесиком, генеральним директором Будівельної компанії СТ «Інбуд» Віктором Нотевським.
А в шкільній актовій залі нема де яблуку впасти: батьківський та вчительський аншлаг. Директор школи Олег Сайко помітно хвилювався, як виявилося, небезпідставно. Хоча це просто дивно, оскільки гості прибули з чудовою для всіх небайдужих до долі цієї знаної в місті школи звісткою: її швидко капітально відремонтують і модернізують за бюджетні, не батьківські кошти – і до 1 вересня поточного року школа №128, збудована у далекому 1957 році й надавша путівки до свідомого життя не одному поколінню киян, отримає нове, довге та яскраве життя!
Хто ж може бути проти такої щедрості Київської міської та Дніпровської районної влад? Проти, начебто, ніхто, проте недовіра до легкості обіцяного щастя в наш непростий час, перестороги та сумніви так і сплескували зал.
Від цього й розпочав розмову з батьківською аудиторією очільник Дніпровського району Ярослав Горбунов: «Наше сьогоднішнє й уже не перше зібрання має покласти край чуткам і міфам довкола майбутнього вашої школи». Його підтримав і колега по Київраді Олесь Маляревич: «Перед вами, батьки школярів 128-ї, сьогодні вся вертикаль столичної влади як гарант того, що запланована реконструкція цієї установи не несе на меті інших, прихованих завдань».
Керівник освітянської галузі міста Олена Фіданян пригорнула увагу присутніх до чималого числа телевізійних камер у залі: мовляв, ми відкриті до відвертого та доброзичливого спілкування, і те, що обіцяємо – гарантуємо «на камери».
А заступник голови КМДА Ганна Старостенко передала запевнення Віталія Кличка, що 1 вересня 2015 року він неодмінно особисто приїде відкривати оновлену та модернізовану школу №128 й долучиться до спільного свята всього загалу людей, яким дорога ця знана освітньо-виховна установа.
Та ось розпочалися репліки та запитання від батьківської громади – і все немовби догори дригом перегорнулося: не можемо, мовляв, повірити у таке, ще й безкоштовне для нас щастя, щось тут не те, боїмося втратити школу за рахунок чиїхось підступних планів звести у цій завидній за місцем розташування місцевині якийсь ТРЦ або «хмарочос» і таке інше. А як грошей на будівельні роботи не вистачить – залишиться «довгобуд»? Апофеозом хвиль нісенітниці прозвучало: «А чому ви обрали саме нашу школу і чому такий поспіх?»
Слово взяв гендиректор КП «Житлоінвестбуд – УКБ» Вячеслав Непоп – виконавець запланованих, уявіть собі, згідно затвердженого Київрадою «Плану соціально-економічного розвитку міста Києва у 2015 році», робіт. Він, як і депутат Київради, запевнив, що бюджетні кошти на цей проект реально існують і вже частково авансово перераховані підрядному підприємству. І пояснив, що запланований об’єм робіт не може бути виконаний менше за обумовлений термін у п’ять місяців – до середини серпня поточного року. І що характер запланованих капітальних робіт унеможливлює перебування у цей час у шкільній споруді учнів і вчителів. І що саме для цього їх тимчасово – на термін лише четвертої чверті поточного навчального року, переведуть до школи №65, де для цього райуправлінням освіти винайдене місце.
І тут відкрився чи не останній контраргумент батьківської громади: школа №65 їх не влаштовує – переважно через те, що є доволі віддаленою. А поруч є школа №125 – її воліємо. Та ось дилема, виголошена освітянським керівництвом: у 65-й фактично двом школам можна було б співіснувати у першу зміну, а у 125-й передислокована 128-а школа може працювати лише у другу навчальну зміну: обом у першу зміну місця не вистачить.
Зрештою, вгамувавши зайві пристрасті з недовірою проекту оновлення школи №128 до 1 вересня цього року, учасники зборів перейшли до фази цілком ділової та доброзичливої наради. Вирішили, що самі батьки оберуть членів дорадчої з представниками влади та забудовниками групи, що повноважно погодить питання з місцем тимчасової передислокації колективу школи, а надалі слугуватиме органом наглядового спостереження за процесом реконструкції цієї школи та вчасної здачі її в експлуатацію.
Як виявилося, можна знаходити порозуміння, коли відсахнутися від кимось надуманих ідей і забобонів міфічного походження. Робиться ж на Раїси Окіпної, 6 насправді добра справа, за яку потім дякуватимуть покоління киян!
Підготовлено відділом з питань внутрішньої політики та зв’язків із громадськістю